Електромонтажні роботи: усе за планом
Електроприлади захопили світ! Зараз ми уже не можемо уявити свого життя без телефонів, ноутбуків, котлів, електропечей, а електроавтомобілі по-трохи витісняють старі-добрі бензинові. Тому коли мова заходить про ремонт, перш за все починаємо роботу з електромонтажу.
Для того, щоб зробити усе максимально правильно, електромонтажні роботи проводять в декілька етапів.
Спочатку складаємо схему електропроводки. Визначаємо кількість розеток, вимикачів, приладів, які необхідні для комфортного життя саме вам та місце їх розташування. Розеток по усій квартирі має бути не менше 1 на 6 м2. Якщо ви замовляли підготовку дизайн-проекту, ще раз перегляньте його, аби переконатись, що там передбачена належна кількість точок. Якщо ж ви створюєте дизайн-проект самостійно, для проектування схеми електрики можете використати такі програми як Visio (графічний редактор), 1-2-3, Компас (програмне забезпечення для професійного складання схем проводки), Eagle, Autocad (інженерний софт).
Обов’язково подумайте над тим, як убезпечити себе від стрибків напруги в мережі. Пристрій захисного вимкнення реагує на дисбаланс струмів та захистить вас від виникнення пожежі чи ураження струмом. Реле напруги захистить від перевантаження мережі, а дифавтомат забезпечує комплексний захист і від коротких замикань, і від витоку струму і від перевантажень.
Далі розраховується кількість необхідних матеріалів для реалізації задуманого. Не знаєте, який кабель обрати? Обов’язково мідний! ВВГ або ШВВП, для освітлення обирають переріз 1,5 мм2, для розетки – 2,5 мм2, для підключення потужних приладів – краще використовувати кабель перерізом 4 мм2.
Розмітка та штроблення – втілюємо схему в реальність. На цьому етапі важливими є тип розводки та спосіб монтажу електропроводки.
Існує три види розводки:
- за допомогою розподільчих коробок – у кожній кімнаті є розподільча коробка, від якої кабелі розходяться до розеток та вимикачів, які отримують живлення від єдиного провода, який тягнеться від електрощитка в квартиру.
- «зірка» – в цьому випадку кожна розетка підключається до електрощитка напряму. Такий тип розведення затратний, але зручний в подальшому користуванні, адже робота з окремим елементом мережі не потребуватиме знеструмлення усієї квартири.
- «шлейф» – в цьому випадку споживачі електроенергії сформовані у групи, напряму підключаються до електрощитка.
Що до способів монтажу проводки, то їх є три: відкритий, закритий, комбінований. Закритий спосіб означає що проводка ховатиметься у стіни чи стелі. Технологія відкритого монтажу електропроводки полягає в розводці кабелів по спеціальним каналам або кліпсам, така проводка є видимою та доступною, застосовується досить нечасто, але є обов’язковим елементом певних стилів інтер’єру (лофт, ретро, кантрі). Окремо виділяють ще комбінований спосіб, який використовують, коли необхідно поєднати 2 інших способи.
Розмітку виконуємо за таким алгоритмом: спочатку на стіні позначаємо місцезнаходження розеток та вимикачів, а також місця виходу кабелів під побутову техніку, далі наносимо розмітку для штроблення, визначаємо місця розподільчих коробок, обираємо місце для електрощитка і маршрут кабелю від щитка до кожної точки.
Кріпимо кабелі. Спочатку в окремих приміщеннях, потім до розподільчого щитка. Коли усі кабелі змонтовано, з’єднуємо їх між собою за допомогою розподільчих коробок і перевіряємо функціонування.
Збираємо електрощиток. Це своєрідний бокс, який за способом кріплення буває зовнішнім (накладним) – кріпиться до стіни та вбудованим – монтується в спеціальній ніші. Всередині щитка розміщують вхідний автомат (захищає усю мережу), DIN-рейка (на неї кріпиться уся автоматика), лічильник, шини РЕ и N (з’єднують нульові та заземлюючі провідники), автоматичні вимикачі, пристрій захисного вимкнення, проводи чи розподільчі гребінки.
Перевіряємо роботу мережі.
*Для подальшого проведення ремонтних робіт потрібно встановити також тимчасові лампи та вимикачі.